Одна з базових галузей Болгарії металургія переживає свої не найкращі часи. Виробничі активи основного гравця цього сектора, компанії Kremikovtzi, підуть на брухт і стануть сировиною для інших підприємств. Крім того, помітне місце на східноєвропейському просторі починають займати пострадянські фінансово-промислові групи.
У нинішньому році сталевари Болгарії можуть похвалитися деяким зростанням обсягів виробництва. Сталося це завдяки підрослому попиту з боку Євросоюзу, куди пішло 75 відсотків всього болгарського експорту прокату. Зокрема, обсяг експорту за січень-вересень 2011 року збільшився на 45 відсотків до 711,2 тисяч тонн. Поставки листа за кордон збільшилися на 43 відсотка, до 260,5 тисяч тонн, довгомірів на 46 відсотків, до 451 тисяч тонн.
Порівняльні цифри виглядають непогано завдяки ефекту низької бази. Тим не менш, в останні роки обсяг випуску продукції чорної металургії помітно знизився. Максимальні обсяги виплавки сталі в Болгарії були зафіксовані в 2003 році, а в 2008 виробництво скоротилося до 1,9 мільйона тонн, в 2009 до 1,3 мільйонів, і в 2010 випуск становив лише 0,7 мільйонів тонн. Таке стиснення було викликано зупинкою гіганта місцевої індустрії комбінату Kremikovtzi і скороченням попиту на металургійну продукцію у зв'язку з світовою кризою.
Ще кілька років тому виробництво Kremikovtzi давало 2 відсотка ВВП Болгарії і 10 відсотків експорту в інші країни Євросоюзу. Підприємство забезпечувало значний синергетичний ефект майже половина вантажних залізничних перевезень республіки здійснювалося в інтересах виробника, а порт Бургас так і зовсім працював переважно на метал майже 70 відсотків усього вантажообігу.
Однак з 2008 року підприємство остаточно стало, а в 2010 році була запущена процедура банкрутства. Борги заводу склали 1,4 мільярда доларів, а ринкова вартість її активів оцінюється в 620 мільйонів. А нещодавно на підприємстві сталася пожежа, яка практично не залишив сумнівів у тому, що відновлювати виробництво на гіганті не варто. Раніше його намагалися продати ArcelorMittal і українському бізнесменові Костянтину Жеваго, який контролює Полтавський ГЗК.
Справа в тому, що сортамент і експортні ринки болгарських підприємств багато в чому збігаються з українськими. Закономірно, що українські металургійні групи виявляють інтерес до болгарським активів. І якщо конкурент не продається, то його передчасна смерть українців цілком влаштовує. До речі, болгарським комбінатом керував розгалужений холдинг GSHL, афілійований з Mittal Steel цієї ж корпорації належить і українська Криворіжсталь. В результаті Kremikovtzi практично за безцінь купила компанія Eltrade, заплативши трохи більше двохсот мільйонів доларів.
Болгарська преса впевнено заявляє про те, що завод, швидше за все, піде на брухт. Інші активи: залізничні станції, нерухомість, автодороги і автомобілі розпродадуть по частинах.
Компанія Eltrade була створена всього за місяць до аукціону, причому вона зареєстрована за тією ж адресою, що і компанія Nadin-N, яка відома як трейдер, що торгує металобрухтом. Позика на покупку Kremikovtzi надав болгарський комерційний FIBank, уточнює портал UGMK. Потужність підприємства дозволяла випускати 2,2 мільйона тонн гарячекатаного прокату щорічно. Після розвалу підприємства основним виробником країни став Stomana (колишній Державний металургійний завод Ленін прим. ред.), що відноситься до групи Sidenor/Viohalco.
Підприємство активно модернізується, в тому числі з допомогою українських партнерів. Зокрема, електрообладнання для заводу поставить харківський Електроважмаш. Stomana вже зайняв понад половини внутрішнього ринку, хоча 80 відсотків продукції надходить на експорт.
Лідером по виробництву довгомірного прокату є Promet Steel, що входить в український холдинг Смарт груп " Вадима Новінського. Метінвест, акціонером якого є холдинг Новинського, у 2008 році запланувала інвестувати в модернізацію болгарського підприємства близько 1,5 мільярда доларів, проте криза відклав ці плани.
Bigness.ru