Наприкінці вересня стало відомо про черговий продаж українського міні-заводу «Донецький електрометалургійний завод» (ДЕМЗ), що входить в даний час до складу російської групи «Мечел». Чи пощастить цього разу ДЕМЗ з новим власником, і знайде його в принципі підприємство або змушене буде закритися, поки дуже складно спрогнозувати.
Свій шлях в якості самостійного підприємства ДЕМЗ почав у 1999 році. Тоді на базі електросталеплавильного, обтискного і копрового цехів Донецького металургійного заводу був створений ММЗ «Істіл (Україна)» (таку назву завод носив до 2009 року).
Завдяки іноземним інвестиціям групи Istil, власник якої був одним із співзасновників заводу, підприємство аж до 2007 року досить активно розвивалося. Тут було впроваджено ряд сучасних технологій. Завдяки цьому в 2002 році вперше в історії Донбасу фахівцями заводу була проведена виплавки, позапічної обробки, розливання і прокатка нержавіючої сталі. У 2003 році на електродугової печі з системою «Данарк» була отримана мільйонна тонна сталі з моменту запуску обладнання в 2000 році. А в 2007-му на підприємстві була введена в експлуатацію киснева станція, що забезпечує потреби виробництва в продуктах розділення повітря (кисень, азот, аргон). Запущена технологічна лінія печей, використовувана для виробництва термообробленого прокату. Освоєна технологія прокатки заготовок великих діаметрів.
На початку 2008 року у зв'язку з виходом власника підприємства з металургійного бізнесу міні-завод був проданий російській групі «Естар». Однак світова економічна криза 2008-2009 років, коли збут металопродукції практично зупинився, а обсяги виробництва значно впали на всіх металургійних підприємствах СНД, не дозволив «Естару» погасити взятий у банку кредит у розмірі $300 млн. В результаті завод був відданий банку в якості застави. Нового власника вже перейменованого в «Донецький електрометалургійний завод» підприємству вдалося знайти лише в 2010 році. Ним стала російська група «Мечел», яка на початковому етапі співпрацювала з міні-заводом в якості стратегічного партнера, забезпечуючи підприємство сталевими злитками з власних російських і румунських активів. І лише в кінці 2011 року ДЕМЗ офіційно увійшов до складу Групи.
В період між «Естар» і «Мечелом» завод переживав досить складні часи. ДЕМЗ кілька разів зупиняв виробництво, працівники змушені були перебувати в неоплачуваних відпустках. Обсяги виробництва за 2009 рік значно впали: заводу тоді вдалося виплавити лише 528 тис. т сталі, що на 49,1% менше, ніж у 2008-м. Світло в кінці тунелю з'явився лише в квітні 2010 року, коли за підтримки «Мечела» підприємству вдалося вийти на проектну потужність виплавки сталі в 80-90 тис. т в місяць.
Тоді після простою був знову запущений обжимний цех, що виробляє гарячекатані кола. Були відновлені інвестиційні програми, і навіть створено понад 1000 нових робочих місць. Але от тільки завод запрацював на повну потужність, як у нього знову виникли призабуті вже проблеми з дефіцитом металобрухту та збутом продукції. Майже з самого початку 2012 року падіння обсягів виробництва на підприємстві стало зростати нечуваними темпами, повернувши його до стану 2009 року. І ось сьогодні ДЕМЗ знову виставлений на продаж..
Рішенням ради директорів російського ВАТ «Мечел» від 21 вересня приватне акціонерне товариство «Донецький металургійний завод» разом із ще 13 активами було визнано підприємством, яке не відповідає затвердженій у травні цього року нової стратегії розвитку Групи і рекомендовано до продажу.
Однак незважаючи на те, що ДЕМЗ по праву вважається сьогодні одним з найсучасніших металургійних підприємств України з досить вдалим географічним розташуванням, розвиненою залізничною мережею і близькістю до великих морських портів, навряд чи за ним вишикується черга покупців. Адже, з одного боку, дефіцит брухту в Україні ніхто не відміняв, а з запуском корпорація " Інтерпайп електрометалургійного виробництва Дніпросталь» проблема буде тільки рости.
За прогнозами ДП Укрпромзовнішекспертиза дефіцит брухту на внутрішньому ринку в цьому році складе 800 тис. т, що на 60% більше торішнього показника. А з іншого боку, на ринку готової продукції вже тривалий час спостерігається значне падіння попиту. Звичайно, все залежить від умов, на яких «Мечел» виставить міні-завод на продаж, але враховуючи розмір боргів, які Група планує погасити за рахунок збуту своїх непрофільних активів, ціна навряд чи буде низькою.
Тим не менше, хто б не став новим власником ДЕМЗ, хотілося б, щоб він затримався довше. Адже настільки часта зміна власників не йде на користь ні економічним станом, ні іміджу підприємства.
Ольга Фоміна,
Rusmet.ru