Українські металурги відмовляються від мартенів на користь електропечей. Днями мартени було погашено на Донецьксталь – МЗ. До кінця року закриється мартенівський цех і на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі. У зв'язку з цим Мінпром вирішив з'ясувати, чи не є можливим виникнення проблем із забезпеченням підприємств металобрухтом у зв'язку з розвитком в Україні електрометалургійного виробництва.
Виконавчий директор об'єднання Укрвтормет Володимир Галушкин можливим виникнення дефіциту у зв'язку з тим, що при електрометалургійної технології витрата брухту досягає 1,1 тонни на тонну виплавленої сталі: І чим більше відсоток електрометалургії, тим вище буде потреба в ломе.
Він звертає увагу і на падіння обсягів заготівлі брухту. За словами В. Галушкіна, лом, заготівля якого не представляло особливих труднощів, вже здобуто і основні запаси сировини зосереджені в застарілому металлофонде. А тут багато чого буде залежати від темпів заміни застарілого обладнання на підприємствах української промисловості.
У той же час розвиток електрометалургії надасть стимулюючий вплив на заготівлю металобрухту. Сьогодні одні підприємства з ломом, тому що розраховуються вчасно. На інших же – відсоток забезпечення ломом дуже низький, сказав він, зазначивши, що, як правило, електрометалургійні підприємства працюють більш надійно з постачальниками лому, оскільки за технологією їм необхідний запас сировини.
Сьогодні заготівельники фактично кредитують металургів. Але цілком можливо, що зі зростанням споживання та посиленням конкуренції між метпроизводителями поліпшуватися розрахунки, і може бути повернеться практика передоплат, що матиме позитивний вплив на заготівлю металобрухту, резюмував Ст. Галушкин.
У свою чергу віце-президент Української асоціації підприємств чорної металургії Сергій Грищенко висловив упевненість, що проблем із забезпеченням металобрухтом підприємств не виникне. По-перше, Дніпросталь, вводиться замість застарілого мартенівського цеху на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі. Цей цех зупиняється, виводиться з експлуатації і ті ресурси брухту, які він використовує в даний час, будуть переорієнтовані на нове виробництво. Така ж ситуація на Донецьксталі, зазначає він.
Також С. Грищенко звертає увагу на великий обсяг застарілого металофонду. Лом, який знаходиться у будівлях, спорудах, агрегатах, і який у зв'язку з майбутньою амортизацією і заміною може бути використаний для переплаву в електропечах, оцінювався в свій час на рівні приблизно 500 млн тонн., сказав він, висловивши впевненість, що вітчизняна промисловість потребує модернізації і тому процес заміни застарілого обладнання, в т. ч. і на підприємствах металургії, буде йти більш активно.
Крім того, він не виключив і ухвалення державою заходів, спрямованих на обмеження експорту металобрухту з України. Держава має достатньо важелів, щоб регулювати цей процес з точки зору створення певних переваг для внутрішніх виробників металу, впевнений С. Грищенко.
На думку керівника аналітичного відділу компанії CFS Advisors Євгена Дубогриза, виникнення проблем із забезпеченням підприємств металобрухтом можливо в короткостроковій перспективі. Споживання брухту в Україні буде знижуватися в т. ч. і за рахунок поступового виведення з ладу мартенів і впровадження конвертерів, вважає він.
Експерт нагадав, що при мартенівському виробництві витрата брухту на тонну сталі становить 280-400 кг на тонну сталі, при конвертерному – 200-200 кг/тонну. При цьому в мартенах сьогодні в Україні виробляється приблизно 5,5 млн тонн сталі на рік. Навіть якщо мартенівське виробництво у нас буде виводитися середніми темпами 1-1,2 млн тонн на рік протягом найближчих 4-5 років, економія брухту становитиме приблизно 200-220 тис. тонн на рік, підрахував Е. Дубогриз.
Також він звернув увагу і на те, що Дніпросталь в майбутньому буде використовувати той брухт, який споживався раніше на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі. А це підприємство використало у мартенівському виробництві переважно лом. З урахуванням висновку мартенівського виробництва НТЗ з експлуатації, зростання споживання брухту по групі при виході Дніпросталі на проектну потужність складе не 1.2 млн тонн у рік, а приблизно 650-700 тис. тонн зазначає експерт.
Таким чином, дефіцит брухту у нас можливий в короткостроковому періоді – залишок цього року, наступного року, можливо, 2014 рік. Але надалі, у міру виведення з ладу мартенів, ця проблема буде стояти куди менш гостро, резюмував він.
З метою покрити нестачу брухту виробники можуть в короткостроковій перспективі вдатися до імпорту, вважає Е. Дубогриз. На його думку, ввезення брухту в Україну з Росії та Сполучених Штатів: Турецькі виробники зараз близько імпортного 70% брухту закуповують у США у зв'язку з його дешевизною високою якістю в порівнянні з сировиною, що імпортуються з країн СНД.
Старший аналітик ІГ Арт Капітал " Дмитро Ленда вважає, що держава може почати стимулювати заготівлю брухту. В Україні є багато старих автомобілів. Крім того, за оцінками Госвнешэкспертизы в Україні застаріло більш ніж 330 млн тонн металоконструкцій. Тому в уряду є ресурси для стимулювання заготівлі брухту, зазначив експерт. Він також звернув увагу на те, що інтегровані меткомбінати можуть значно скоротити частку брухту в шихті, або зовсім відмовитися від нього в деяких видах процесів.
Експерт вважає, що потенційно Україна може закуповувати лом у найбільшого світового експортера цієї продукції – США. Питання в тому, за якою ціною, каже Д. Ленда. Вже в середньостроковій перспективі конкуренцію Україні на світових ринках брухту може скласти Росія, дефіцит брухту в якій може істотно зрости завдяки розвитку місцевої електрометалургії.
Мінпром