Грузія: Збирачі металобрухту намагаються добути собі засоби до існування

Лис 8, 2019 Новини

Металобрухт – бізнес, який приніс Грузії в 2012 році експортних доходів на суму в $260 млн. Це друга за величиною стаття доходів республіки після уживаних машин. Але для багатьох жителів Грузії, відчайдушно намагаються знайти роботу в країні, де темпи інфляції обчислюється двозначними цифрами, це просто спосіб виживання.
Щоранку, сім днів на тиждень, машини, навантажені різними залозками, пробираються по околицях столиці Грузії Тбілісі. Водії через гучномовці закликають жителів здавати старі холодильники, батареї і плити.
Одним з таких водіїв є Мамука Бадалян. У своїй машині, справившей 30-річчя, він колесить по Тбілісі у пошуках металобрухту, який принесе йому 20-30 ларі (близько 12-18 доларів) на утримання сім'ї з шести чоловік. За словами колишнього водія сміттєвоза Мамуки Бадаляна, він є єдиним годувальником у родині.
Але працювати виходить не щодня. «У дощові дні я зазвичай не працюю. На вулиці стає мокро, і ніхто не пустить мене в будинок в брудному взутті», – каже чоловік.
А ось в двадцяти кілометрах на південний схід від Тбілісі подібні нюанси не мають особливого значення. Промисловий місто Руставі, металургійний комбінат якого славився колись гордістю Радянського Союзу, являє собою живу мрію збирача металобрухту.
Молоде покоління трудиться тут, збройне металошукачами. А ось 58-річний Бадрі Циклаурі, один з найстаріших і найдосвідченіших збирачів металобрухту в місті, більше покладається на знання, отримані їм в ході двадцятирічних досліджень занедбаних дворів промислових підприємств Руставі.
Як і багато інші жителі Грузії, які намагалися знайти роботу в умовах економічного хаосу, воцарившегося після розпаду Радянського Союзу, колишній робітник сталеливарного заводу Бадрі Циклаурі розпочав у 1990-ті роки збирати і здавати металевий брухт. На ці доходи вони з сином-підлітком і жили.
Протягом більше десяти років основним джерелом доходів були кольорові метали. Мідних, цинкових і алюмінієвих труб і деталей механізмів було тут повно, так що, за словами Бадрі Циклаурі, «на залізо ніхто і не дивився».
Однак по мірі скорочення запасів кольорових металів пішов в хід і брухт чорних металів.
Але не всі чорні метали відправляються на експорт. Кожен вечір в кінці дня ряди вантажівок, навантажених іржавим металобрухтом, шикуються перед двома сталеплавильними заводами в Руставі. Ці підприємства є одними з найбільших скупників місцевого брухту чорних металів, перетворюють його в металеві трубки і будматеріали.
Крім заводів, є ще і пункти збору металобрухту, які платять близько 350 ларі (211,47 долара) за тонну металу.
Ці гроші дають чоловікам – жінки рідко працюють у цій сфері – нову надію в житті і прилив життєвих сил.
Але тільки не з точки зору збирача металобрухту Мамуки Бадаляна.
«Це важка робота...і не дуже здорова, – каже він похмуро. – Радіти їй можна, тільки якщо хочеш швидше забратися на той світ».
EurasiaNet