Європейська металургійна галузь, протягом останніх п'яти років перебуває в глибокій кризі, нарешті, отримала підтримку з боку влади Євросоюзу. Європейська комісія 11 червня оприлюднила План дій по сталі» (EU Steel Action Plan), підготовлений під керівництвом єврокомісара з питань промисловості Антоніо Таяні.
Як вказують автори «Плану дій», металургійна промисловість відіграє важливу роль в регіональній економіці. Навіть зараз, після майже п'яти років кризи, у ній зайнято близько 360 тис. чоловік – більше 1,2% від загального числа зайнятих в європейській індустрії. Обсяг виплавки сталі в ЄС склав в минулому році трохи менше 170 млн. т, а сукупний обсяг продажів компаній сектора оцінюється приблизно в 150 млрд. євро.
Між тим, галузь знаходиться на спаді. Реальне споживання сталевої продукції в ЄС в 2012 році було на 27% менше, ніж у докризовому 2007-му. Виробництво сталі знизилося в минулому році на 4,5% порівняно з 2011 роком, а за підсумками перших чотирьох місяців поточного року спад склав 5,6%. Надлишок потужностей в галузі оцінюється, щонайменше, в 30-50 млн. т в рік.
Як зазначається в «Плані дій», з-за високої вартості сировини, природного газу та електроенергії витрати європейських металургійних компаній вища, ніж у їх конкурентів. Зокрема, середня собівартість виплавки тонни сталі в доменних печах ЄС становить $505 в Східній і Центральній Європі і $507 у Західній. Це приблизно відповідає показникам США ($504) і України ($503), але на 28% перевищує витрати російських компаній ($396 т сталі). Ще більший розрив, що досягає 33-42%, відзначений в собівартості виробництва гарячого прокату до ЄС і Росії. У той же час, виплавка сталі в західноєвропейських електродугових печах обходиться лише на 19% дорожче, ніж в Бразилії та на 14% – ніж в Україні.
Досить серйозною проблемою для європейських металургів є так звані регуляторні витрати, викликані необхідністю виконання європейського законодавства – зокрема, в області охорони навколишнього середовища. В принципі, самі по собі вони невеликі – трохи менше 10,7 євро за тонну сталі у підприємств, оснащених доменними печами і 17,4 євро за т у міні-заводів, але з-за низької прибутковості більшості компаній галузі в 2011-2012 році ці витрати досягали близько 30% від середнього показника EBITDA в перерахунку на тонну виплавленої сталі.
Отже, проблеми галузі ясні. Але як же їх вирішувати? У преамбулі нинішній «План дій» порівнюється з Планом Давіньйона від 1977 року, останньої за часом антикризовою програмою Євросоюзу в металургійній промисловості. Однак насправді між цими програмами, розділеними 36-річним проміжком, немає нічого спільного, крім проблем, які вони були покликані вирішувати.
В середині 70-х європейська металургійна галузь зіткнулася з найсильнішою кризою надвиробництва, викликаним падінням попиту на прокат в регіоні після нафтових шоків, і різким падінням цін. Член Єврокомісії від Бельгії Етьєн Давіньон запропонував посилити державне втручання в галузь. Передбачалося, зокрема, регулювання цін, встановлення квот на виплавку сталі в країнах ЄС, проведення скоординованої державної політики щодо закриття застарілих заводів і підтримки конкурентоспроможних, фінансування програм перекваліфікації працівників ліквідованих підприємств, стимулювання злиттів і поглинань та ряд інших заходів. Ця програма не була виконана повністю і відкрито саботувала в деяких країнах, але вона все ж допомогла галузі пережити кризу і стати більш конкурентоспроможною на світовому рівні.
«План дій» від 2013 року складено з позиції сучасного ліберального капіталізму. В ньому не передбачено жодних обов'язкових заходів, тільки рекомендації урядам щодо пом'якшення соціальних наслідків закриття металургійних підприємств і ряд благих побажань, зокрема, щодо проблеми високих витрат на електроенергію і газ – найважливішою для європейських металургів.
У документі констатується, що політика Євросоюзу, спрямована на скорочення викидів вуглекислого газу і всемірне стимулювання «зеленої» сонячної і вітряної енергетики призводить до зростання тарифів на електроенергію в коротко - і середньостроковому плані. Проте все, що може запропонувати з цього приводу Єврокомісія, – це порадити країнам-членам знайти можливість зниження витрат на субсидування «зелених» тарифів для компаній енергоємних галузей. Постулюється, що скорочення на цін на газ і тарифів на електроенергію буде сприяти створення єдиного конкурентного енерго - та газового ринку в масштабах усього Євросоюзу. Це так, але для цього потрібна відповідна інфраструктура, витрати на будівництво якої оцінюються в сотні мільярдів, а то і в трильйони євро.
Програма приділяє чималу увагу зовнішньоторговельних питань. На щастя для вітчизняних металургів, для яких ЄС є одним з найбільших ринків збуту, в ній містяться лише заклики до забезпечення максимально вільної торгівлі сталлю і металургійним сировиною у світовому масштабі. При цьому, Росія названа в якості однієї з країн, що перешкоджають експорту сировини (очевидно, такий можна визнати і Україну, де-факто припинила вивіз металобрухту). Також Єврокомісія обіцяє вжити заходи проти демпінгу та незаконного стимулювання експорту сталевої продукції, однак весь пафос цього розділу спрямований проти Китаю.
Правда, в «Плані дій» також зазначено, що Європейська комісія буде виступати за розробку та впровадження міжнародних стандартів в області захисту навколишнього середовища та боротьби з несприятливими кліматичними змінами. Очевидно, європейські влада поки не готові вводити санкції проти іноземних компаній, які не дотримуються європейських стандартів, але в документі заявляється про намір захистити інтереси регіональних металургів, конкурентоспроможність яких на світовому ринку страждає із-за необхідності виконання більш жорстких вимог до ЄС.
В цілому, більшість фахівців поставилися до «Плану дій» без особливого ентузіазму, зазначивши, що в ньому відсутні які-небудь конкретні пропозиції, спрямовані на вирішення таких актуальних проблем, як надлишок потужностей в галузі, падіння попиту і обмежений доступ до фінансування. Таким чином, у найближчі місяці в європейській металургійної галузі, очевидно, не відбудеться ніяких істотних змін. Правда, заявлено про створення нової Групи високого рівня, яка повинна буде відслідковувати хід виконання рекомендацій, зазначених у «Плані дій», але свої висновки та пропозиції вона представить не раніше, ніж через рік.
 
Віктор Тарнавський,
Rusmet.ru