Індійське роботобудування розвивається семимильними кроками. У країні з'явилося нове покоління «залізяк», здатних пророкувати майбутнє, причому відразу на декількох мовах. Раніше подібних роботів варганили в кустарних майстернях на півдні Індії, а центром їх виробництва вважався місто Бангалор. Власне, нічого нанотехнологічного в цих машинах виявлено не було: маса безсистемних світлодіодів, годинники, аудіо-виходи з навушниками. Будь ломосдатчик може заплатити 5 рупій – це близько 3 рублів, і, встановивши марку черногоцветного брухту, а також обравши мову, прослухати ситуацію на світовому ринку, ціни найближчих заводів і прогноз ринку на місяць вперед.
Власники таких автоматів пишаються, що їх машини можуть передбачати ситуацію на ринку відразу на 4-5 найбільш поширених в багатонаціональній Індії мовами. Усередині робота встановлений процесор і варто програмне забезпечення, створене анонімними і працьовитими індійськими програмістами. Для неписьменних ломосборщиков такий сервіс є надзвичайно затребуваним.
В місяць такий робот, встановлений поряд з однією з майданчиків зі скупки брухту в Бангалорі приносить своєму власникові близько 150-300 доларів чистого прибутку. Це дуже перспективний бізнес. Нагадаємо, що в Індії налічується понад 600 мільйонів бідних, 450 мільйонів безпросвітно жебраків, 10 мільйонів дуже заможних людей, а також 130 тисяч мільйонерів. Тому для інноваційно мислячих збирачів брухту робот в прямому сенсі стає дороговказом у мільйонери адже знаменитий Лакшмі Міттал теж колись починав з торгівлі металобрухтом.
Ruslom