Протягом багатьох років ЗМІ переповнювали повідомлення про виявлення радіоактивного металобрухту на металургійних підприємствах України та Росії. Нині ця тема трохи стихла. На великих меткомбінатах діють ефективні системи радіаційного контролю, які можуть визначати перевищення дозволених параметрів навіть під час руху поїздів. Тому викрадачі забрудненого металу вже не мають справи з промисловими гігантами. Втім, із запуском в Україні нових електросталеплавильних виробництв ("Дніпросталь", "Донецьксталь") попит на дефіцитний лом чорних металів буде тільки рости.
Вважається, що на території зони відчуження знаходиться близько 1 млн. тонн потенційного металобрухту. Причому скільки б не вивезли металу за останні роки — менше його не стає. Підрахувати точну обсяг металофонду Чорнобильської зони складно, тому умовна цифра в мільйон тонн вже пару десятків років звучить як константа. І всіх влаштовує — мовляв, все знаходиться під контролем.
На початку 2000-х у Чорнобильській зоні почала діяти державна компанія "Укрметал", яка змонтувала два комплексу по дезактивації брухту і стала вивозити із зони очищений металобрухт в обсязі близько 100 тонн на добу. Крім "Укрметалла", який очищав лом для виготовлення контейнерів для перевезення радіоактивних відходів, що виправдовувало витрати, у зоні ЧАЕС розгорнули діяльність близько двох десятків приватних компаній, обсяги вивезення брухту якими обчислювався тисячами тонн. Брудний метал йшов за межі зони, і подальша його доля залишалася невідомою.
Як вдавалося вивозити радіоактивний метал, як він реалізовувався, які загрози для населення? Адже й тепер ситуація в зоні особливо не змінилася. Брухт вивозили за підробленими документами з відмітками про дезактивації. Що стосується реалізації — тут існує налагоджений механізм, в якому всі ролі розподілені. Радіоактивний метал направляють на складальні пункти переважно в Полтавську, Житомирську та Запорізьку області. На новому місці партія контрабандного брухту отримує "чисті" документи, і вже ніхто не згадує про його чорнобильському минулому. Потім метал здають у пункти прийому металобрухту, де відсутня радіометричну апаратуру. А далі діють інші схеми.
В останні десятиліття на Заході сформувалася ціла індустрія переробки металевих радіоактивних відходів. Новітні технології дозволяють повернути метал в промисловість для повторного використання. У Західній Європі та США діють декілька спеціалізованих заводів з переробки забрудненого брухту. Використання металу, який пройшов переробку, строго регламентується. В залежності від категорії зараженості перероблений метал може направлятися на промислове застосування без обмеження, з обмеженнями, на витримку до розпаду знаходяться в ньому радіонуклідів або на поховання. У Німеччині, наприклад, обмежений у застосуванні перероблений метал може бути використаний при будівництві підстав шельфових бурових платформ та конструкцій контейнерів для перевезення радіоактивних матеріалів.
Зазначимо, що реалізований владою України проект створення безпечної екологічної системи на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) передбачає будівництво нового саркофага (об'єкт "Укриття" і сховища відпрацьованого ядерного палива. "Укриття" буде представляти собою двошарову сталеву арку заввишки 105 метрів, довжиною 150 метрів і шириною 260 метрів. Після зведення конструкцію насунутий на зруйнований четвертий енергоблок станції. Будівництво нового саркофага планується завершити до 2015 року.
Рік тому Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) надав допомогу уряду України в організації міжнародної конференції зі збору коштів для будівництва нового саркофага, виступивши упорядником і одним з головних донорів проекту. Загальна сума коштів, надана донорами, перевищила 700 млн. євро. За оцінками експертів, вартість зведення нового саркофага складе більше 1 млрд. євро. Будівництво "Укриття" вже почалося. За словами міністра надзвичайних ситуацій України Віктора Балоги, зараз важливо забезпечити виконання робіт у рамках термінів, погоджених з ЄБРР.
Говорити про створення потужностей по промисловій переробці брудного брухту в Україні не доводиться, хай би навіть цей метал можна було використовувати при будівництві того ж сховища ядерних відходів. Але адже країна володіє найбільшою в світі звалищем забрудненого металу. Що буде з радіоактивним чорнобильським ломом? Адресувати це запитання нікому.
УкрРудПром