Завдяки закону Нью-Йорка про боротьбу з електронним сміттям у місті виник магазин уживаної техніки
Одним з найбільш дивних магазинів електроніки Нью-Йорка можна назвати заклад в розфарбованому у яскраві кольори шлакобетонном складі в промисловій частині Брукліна. Відвідувачам не дає увійти решітка на дверях. Треба подзвонити в дзвінок і чекати, поки звільниться хто-небудь із співробітників. І він цілком може привести їх до купи компосту – магазин збирає харчові відходи і переробляє їх на добрива. Але головне, за чим приходять сюди, – електроніка.
Всередині вас чекає настінне панно з материнських плат, розфарбовані у всі кольори веселки. В оформленні магазину використовується все, чим він торгує, – від старих комп'ютерних кабелів до відеокасет.
Тут вам ні за що не купити новий лептоп. Але чи вдасться розжитися бувалою радіобудильником, або стареньким iPod, або електронним щоденником Digital Casio Diary з 32 кілобайтами пам'яті, що підтримує функцію вводу рядкових і прописних букв. Ласкаво просимо в магазинчик ReUse, де кожен підсилювач і смартфон колись був відкинутий жителем міста.
Проект некомерційної організації Lower East Side Ecology Center зібрав і утилізував у минулому році понад 1 млн фунтів (понад 454 т) вживаної електроніки. Частина витрат покривається з допомогою ремонту та продажу будь-якої електронної всячини – від комп'ютерів до проводів. Сам склад, де розташований магазин, використовується проектом для перевалки сміття з 2013 р. Але тільки в квітні минулого року була виставлена на продаж перша колекція, згадує гендиректор Ecology Center Крістін Дац-Ромеро. Тоді Нью-Йорк почав штрафувати тих, хто викидає електроніку в сміття, на $100.
Весна цього року стала важким випробуванням для складу. По вихідних сюди суцільним потоком стікаються вживані мобільні телефони, комп'ютери і менш бажана техніка: окремі плати, аксесуари і навіть секс-іграшки. «Їхні колишні власники кажуть мені, мовляв, все це ретельно вичищено, а я відповідаю, мовляв, дякую, це все, що я хотіла знати», – сміється Дац-Ромеро.
Також проект проводить більше 60 заходів по збору електроніки в рік у всіх п'яти районах Нью-Йорка. Стейтен-Айленд завжди приносить найважчий улов: тут люди здають чимало великих телевізорів. А ось жителі Манхеттена зазвичай відправляють на утилізацію принтери і ноутбуки.
90% зібраного не підлягає ремонту. Радіоприймачі, телефони, кабелі і калькулятори сортуються величезні сміттєві контейнери і відправляються компаніям з переробки відходів. Координатор по переробці Хашим Хьюз вантажить на палети цілу вежу з триметрових телевізорів. «Це нагадує гру в тетріс», – сміється він. Стара електроніка відправляється на склад реквізиту. Кінокомпанії постійно беруть в оренду телевізор середини минулого століття, то дисковий телефон, комп'ютер Commodore 64. Наприклад, на складі представлена вся продукція Apple – від самого першого Macintosh. Оренда камери Polaroid приносить в бюджет проекту - $5, величезного телевізора – $120, розповідає технік ReUse Террі Марія. Найбільшою популярністю користується електроніка 1980-х – музичні центри та громіздкі допотопні ноутбуки.
Все, що можливо, відправляється на відновлення. У майстерні один волонтер проводить інвентаризацію цифрових фотоапаратів, інший оновлює програмне забезпечення на MacBook перед відправкою пристрою в магазин.
Магазин ReUse нагадує лавки мережі електроніки RadioShack. Ви бачите незліченні ряди периферійних пристроїв і аксесуарів, штабеля колонок, кошики пультів дистанційного керування і цілі полки відеокасет. Тут можна укласти вигідну угоду. Як правило, всі пристрої продаються за тією ж ціною, що і їх аналоги на eBay. Серед найбільш популярних товарів – iPhone 4s за ціною від $25 до $70 в залежності від стану, смартфони з операційною системою Android за ціною від $20 і ноутбуки MacBook з минулого десятиліття з цінником від $150 до $250.
Покупці тут найрізноманітніші. Від батьків, які шукають дешеву техніку дітям, до художників-авангардистів, які приходять скуповувати дешеву електроніку для своїх інсталяцій. Заходять в магазин і перекупники. Террі Марія прибирає популярну електроніку подалі, але продавати її не відмовляється нікому, за винятком одного художника, який задумав спалити плаский телевізор, як цього вимагав задум його арт-проекту. «Ця задумка явно не відповідає місії нашого проекту по охороні навколишнього середовища», – говорить Террі Марія.
Дац-Ромеро сподівається, що проект вийде на самоокупність. Але до цього ще далеко. Близько 20% з виручки в $500 000 припадає на доходи від продажу та оренди електроніки. Переробні компанії платять за електроніку ще $50 000. Решта покривається пожертвами і спонсорами. Залишається сподіватися на раптовий ажіотажний попит на вживані телефонні автовідповідачі або на вінтажні касетні магнітофони. Поки ж магазин – це місце, куди люди заходять за зарядкою для MacBook за $15 і зрідка цікавляться відеомагнітофонами, щоб подивитися старі домашні записи вечірок.