Якби лютий тривав три тижні замість чотирьох, то по його завершенню більшість виробників сталевої продукції в різних регіонах світу могли б вважати місяць вдалим. Порівняно з його початком вартість плоского прокату зросла на $20-30 за т і були підстави для продовження підйому з настанням весни. Однак підвищення виявилося ілюзією, яка існувала тільки на папері. В останні дні лютого котирування на сталеву продукцію замість очікуваного зростання повсюдно пішли вниз.
Не виправдалися очікування
Продовження зростання цін на сталеву продукцію в лютому чекали практично всі. Причому, для цього були підстави. Ринкова ситуація, здавалося, цілком сприяла підвищенню котирувань.
По-перше, позитивні зміни відзначалися в загальноекономічній ситуації. В кінці минулого року почалося пожвавлення у сфері житлового будівництва в США. На думку аналітиків, це означало, що через кілька місяців підйом пошириться і на інші сектора будівельного комплексу. В Європі збільшився обсяг замовлень у промисловості, злегка знизилася безробіття і дещо покращилася ситуація у фінансовому секторі.
Нарешті, великі надії покладалися на країни Східної Азії. Темпи економічного зростання в Китаї в поточному році повинні збільшитися до 8,2% у порівнянні з торішніми 7,8%. Відразу ж після Нового року за китайським календарем в країні повинні були стартувати нові широкомасштабні державні інвестиційні програми, спрямовані на стимулювання економіки. Більш того, аналогічні плани, за прикладом китайців, розробив японський уряд.
По-друге, свою роль повинен був зіграти сезонний фактор. Як би те ні було, навесні відбувається пожвавлення в будівельному секторі по всім країнам Північної півкулі. Другий квартал на світовому ринку сталі – традиційно самий «гарячий» період, зазвичай супроводжується зростанням цін на сталеву продукцію. Більшість дистриб'юторів і кінцевих споживачів вступили в 2013 рік з мінімальними запасами і, як очікувалося, повинні були рано чи пізно приступити до їх поповнення.
По-третє, на користь підвищення котирувань на прокат діяв сировинний фактор. Ціни на залізну руду залишалися високими протягом всього лютого. Китайські металургійні компанії, які зіткнулися зі скороченням національної видобутку сировини через рекордне похолодання за останні три десятки років, посилено скуповували імпортну сировину, плануючи покрити всі витрати під час весняного підйому. Через повені в Австралії трохи додав у ціні коксівне вугілля. Ціни на металобрухт трохи просіли на початку лютого, але знову пішли вгору у другій половині місяця.
Нарешті, по-четверте, металургійні компанії дуже потребували цього підвищення. Спад у другій половині минулого року надав найбільший руйнівний вплив на їх прибутку. Зокрема, за даними китайської металургійної асоціації CISA, провідні сталеливарні компанії країни закінчили минулий рік практично на нулі. Arcelor Mittal за підсумками 2012 року отримала $3,7 млрд. збитків. Серйозні втрати списання вартості активів зазнала німецька Thyssen Krupp, погіршилося фінансове становище переважної більшості інших металургійних компаній у всіх регіонах світу.
У силу цих міркувань виробники сталі в лютому нарощували вартість своєї продукції, насамперед, плоского прокату. На початку третьої декади місяця котирування в Східній Азії, СНД, країнах Близького Сходу перевищували рівень кінця січня на $20-30 за т, а в березні очікувалося новий ріст на $20-40 за т. Європейські компанії, що знаходилися в більш складному становищі через слабкість реального сектора економіки, планували на березень зростання цін не менш ніж 20 євро за тонну До підйому котирувань приступили турецькі виробники довгомірного прокату, вимушені компенсувати деяке подорожчання металобрухту.
Однак результат виявився розчаровує – в першу чергу, в Китаї та країнах Східної Азії. Металургійні компанії, які підняли котирування після свят, були змушені знову опускати їх. Більше того, до кінця лютого ціни фактично повернулися на той же рівень, де вони знаходилися до початку місяця.
Не відбулося очікуваного підйому і на ринку довгомірного прокату. Покупці в країнах Близького Сходу та Південно-Східної Азії були готові купувати пропоновану їм продукцію, але за колишніми цінами. Незважаючи на всі зусилля постачальників котирування на турецьку арматуру так і не перевищили, за великим рахунком, позначки $610 за т FOB, а китайська катанка в останніх числах місяця продавалася не більш ніж за $590 за т FOB. Це може звести нанівець подорожчання металобрухту, якого багато учасників ринку очікували на початку березня.
Не чекайте легких перемог
Основна проблема світового ринку сталі полягала, мабуть, в тому, що зростання котирувань в січні-лютому відбувався, головним чином, на основі сприятливих очікувань. Реальний попит в перші два місяці поточного року був повсюдно відносно слабким. Незважаючи на низку макроекономічних індикаторів реальний сектор практично ніде не бачив особливих змін на краще. Обстановка залишалася невизначеною і нестійкою, тому споживачі продовжували вести вичікувальну політику і, до речі, ведуть її до цих пір. А без укладання конкретних угод постачальникам волею-неволею доводиться опускати свої котирування, раніше мали, в основному, віртуальний характер.
В Азії проблема ускладнювалася ще і надлишком пропозиції. Китайські компанії, за даними CISA, в перші дві декади лютого виплавляли, в середньому, близько 2 млн. т сталі в день, що приблизно на 4,5% перевищує показники попереднього місяця. Багато постачальники притримували свою продукцію в розрахунку на підйом в кінці лютого. У результаті ринок виявився «перепроданий» у перші ж дні після завершення святкового періоду, а котирування, не встигнувши толком піднятися, покотилися вниз.
Для турецьких компаній основною проблемою стала слабкість будівельного сектора в усьому регіоні. У самій Туреччині попит на конструкційну сталь в лютому був помірним через періодичних похолодань, однак з експортом справи йшли значно гірше. У минулому році турецькі металурги змогли наростити обсяг зовнішніх поставок арматури на 20,2% до 8,3 млн. т, але навіть наблизитися до цього результату в поточному році їм навряд чи вдасться. Єгипет закрив свій ринок імпортними митами, так і потреба в прокаті в цій країні скоротилася з-за складної політичної обстановки. Ліванські компанії ще в січні встигли запастися китайською та українською продукцією. В ОАЕ посилили митний режим, почавши стягувати належну 5%-ве мито з усіх партій турецької арматури. Резерви зростання в малих країнах Аравійського півострова, в Африці, Латинській Америці і США були вже вичерпані в минулому році. Ось і виходить, що основні продажі припадають на Саудівську Аравію та Ірак, де місцеві трейдери добре навчилися збивати ціни.
Не вдалося досягти бажаного росту і турецьким виробників плоского прокату. Попит на нього виявився не таким значним, як розраховували металурги. В результаті надії на підйом вартості гарячекатаних рулонів до $640 за т EXW і більш довелося відкласти в довгий ящик. Відповідно, зірвалися плани російських металургів щодо збільшення вартості цієї продукції до понад $600 за т FOB.
На європейському ринку підвищенню котирувань у другій половині лютого перешкоджав, здавалося б, досить випадковий фактор – відновлення продажу сталевої продукції, виробленої в липні-грудні минулого року італійським меткомбінатом Ilva, що належить компанії Riva. Втім, судова заборона на продажу цього прокату, якого накопичилося на складах близько 1,7-1,8 млн. т, був би так чи інакше знято – рано чи пізно. Вийшло в середині лютого. В результаті дешева розпродаж, влаштована Riva, обвалила ціни на листову продукцію в Італії та сильно ускладнила їх підвищення в інших країнах Європи.
Безумовно, поки занадто рано говорити про настання нового спаду. Металургійні компанії, принаймні, готові змиритися з невдачею з підйомом цін, але не бачать жодних причин для їх зниження в найближчому майбутньому. Так чи інакше, але попереду – період сезонного пожвавлення в світовій економіці і на ринку стали зокрема. Судячи з усього, в березні виробники стали зроблять ще одну спробу підвищення котирувань, успіх якої буде залежати, насамперед, від реального економічного стану Китаю, США, Європи і країн Східної Азії. Правда, поки що найбільш вірогідним варіантом представляється помірне зростання – підвищення, але не таке значне, як хотілося б металургам.
У складній обстановці сталеливарні компанії апелюють до допомоги держави. В останні місяці уряду Франції та Бельгії чинили тиск на Arcelor Mittal, вимагаючи від корпорації зміни рішень про закриття частини потужностей в цих країнах. Уряд Словаччини веде постійні переговори з US Steel, переконуючи її не продавати розташований в цій країні меткомбінат. Європейська комісія до червня поточного року обіцяє підготувати План дій, спрямований на надання підтримки регіональної металургійної галузі. Не виключено, що він буде містити у собі заходи, спрямовані на обмеження імпорту сталі. Китайська асоціація CISA вже б'є на сполох, вказуючи на все нові і нові антидемпінгові процеси, які порушуються проти китайської сталевої продукції в США, Євросоюзі та Австралії. Цілком ймовірно, що незабаром ми побачимо посилення протекціоністських настроїв на світовому ринку сталі.
Мабуть, самі по собі металургійні компанії навряд чи зможуть подолати кризу, в якому вони знаходяться. Попит на їх продукцію цілком залежить від стану реального сектору – промисловості і будівництва, тоді як антикризові заходи урядів, здебільшого, стосуються виключно фінансову сферу. Загалом, як показали перші два місяці 2013 року, глобальну металургійну галузь чекає черговий важкий рік.
 
Віктор Тарнавський,
Rusmet.ru