Постачальники лому не бачать причин для здешевлення сировини, а споживачі не готові платити за нього нинішню ціну.
Квітень – традиційний місяць для зниження цін на металобрухт. Треба сказати, що в останні роки це правило дотримувалося далеко не завжди, однак уявлення залишилися. Сьогодні на їх підставі формуються очікування споживачів сировини, які, до того ж, просто не в змозі платити за нього ту ціну, яку бажають отримувати постачальники.
Світовий ринок довгомірного прокату знаходиться в глибокій депресії. Безумовно, цьому сприяла тривала зима в Північній півкулі, але здебільшого ситуація в секторі обумовлюється об'єктивними економічними чинниками.
В Європі триває криза, а національні уряди продовжують реалізацію політики жорсткої економії, що призводить до скорочення як державних, так і приватних інвестицій в уряд. Попит на ці товари залишається обмеженим, відповідно, держави регіону відчувають нестачу фінансових ресурсів. У більшості країн Далекого Сходу будівельна галузь стагнує, а в Китаї ціни на конструкційну сталь знижуються внаслідок надлишку пропозиції. На Близькому Сході залишаються окремі «оазиси», але в цілому попит на імпортний довгомірний прокат скоротився внаслідок розширення власного виробництва в Саудівській Аравії, ОАЕ, Катарі та політичної нестабільності в ряді країн регіону.
Котирування на довгомірний прокат на світовому ринку в квітні, судячи з усього, навряд чи зростуть. У кращому випадку, вони перестануть падати. Тому металургійні компанії вимагають зниження котирувань на металобрухт. Тим більше, що з початком весни повинні збільшитися збори.
Все це, як кажуть, одна чаша ваг. Але є й інша. Зима 2012/2013 років видалася тривалою, сніжним і суворим. Це призвело до скорочення зборів сировини. Європейські джерела вказують, що в країнах регіону за зиму було зібрано приблизно на третину менше брухту, ніж зазвичай у цей період. Склади трейдерських компаній не порожні, але надлишок сировини на них немає. Тому експортери не бачать необхідності в тому, щоб продавати лом дешево. Американські компанії в березні і так пішли на досить серйозні поступки, відмовившись від підвищення експортних котирувань, хоча на внутрішньому ринку ціни зросли на $20-45 за т. В квітні, правда, очікується незначне зниження. У Японії вартість брухту в березні теж збільшувалася – принаймні, в першій половині місяця.
В кінці березня на поступки все ж довелося піти постачальникам. Американські експортери погодилися з здешевленням брухту HMS №1&2 (80:20) при поставках в контейнерах на Тайвань до $370-380 за т CFR, зменшивши $10-15 за т порівняно з серединою березня. Для інших країн регіону котирування можуть досягати $390 за т CFR, але угод практично немає. Точно так само не користується попитом матеріал HMS №1, який поставляється великотоннажними партіями. Він пропонується за $415-425 за т CFR, але споживачі вимагають зниження щонайменше на $10 за т. Багато компаній воліють менш дорогий японський лом Н2, який в кінці березня поставлявся в Корею приблизно по $370-375 за т FOB.
Турецькі металургійні компанії в останні місяці здійснюють «точкові» закупівлі брухту, відносно рівномірно розподілені в часі. Це дозволяє уникати періодів ажіотажу, коли ціни різко підстрибують вгору. У березні попит на брухт у Туреччині постійно характеризувався як низький, що не завадило місцевим металургам повністю забезпечити себе сировиною на наступний місяць. У той же час, вартість європейського брухту HMS №1&2 (80:20) у другій половині березня не виходила з інтервалу $395-400 за т CFR, а американські компанії зменшили ціну близько $405 до $400 за т CFR.
Однак на подальші поступки постачальники сировини не йдуть, оскільки їх запаси сировини ніяк не можна назвати надлишковими. На початку квітня турецькі компанії повинні приступити до закупівель металобрухту на травень, і тоді експортери сподіваються взяти реванш. Правда, враховуючи нинішню стагнацію на близькосхідному ринку довгомірного прокату, суттєве подорожчання брухту в Туреччині, як і раніше виглядає дуже малоймовірним.
 
Віктор Тарнавський,
Rusmet.ru