Українські феросплавні підприємства працюють на межі рентабельності. Головна причина ціна на електроенергію, яка значно вище, ніж у зарубіжних конкурентів.Однак ще більшою мірою ускладнює нинішнє становище і робить непевними перспективи галузі відсутність можливості купувати електроенергію за економічно обґрунтованою ціною протягом тривалого часу. Така невизначеність блокує інвестиції в модернізацію підприємств, так як неможливо спрогнозувати ціну найважливішого ресурсу, необхідного для виробництва феросплавів.
Українська феросплавна галузь є частиною ключовою для економіки країни виробничої сфери металургії. Найбільші виробники феросплавів Запорізький, Стахановський та Нікопольський заводи в 1 кварталі поточного року збільшили виробництво на 42% порівняно з аналогічним періодом минулого року до 260 тис. тонн.
Невеликий обсяг виробництва в 1 кварталі минуло року, зумовлений зупинкою Запорізького і Стахановського заводів з 1 грудня 2012 року по 1 березня 2013 року. Це безпосередньо пов'язано з постійним підвищенням цін на електроенергію з 2010 року. А конкурентоспроможність вітчизняних феросплавів дуже залежить від вартості електроенергії, яка займає майже половину собівартості сплавів. При цьому електроенергія за кордон, як відомо, продавалася значно дешевше, ніж вітчизняним підприємствам.
Вихід із ситуації шукали довго, рішення було прийнято тільки в лютому 2013 року, коли був підписаний меморандуму про взаєморозуміння між урядом і феросплавними підприємствами. Згідно з документом, Кабмін взяв на себе зобов'язання знизити вартість електроенергії для Стахановського і Запорізького феросплавних заводів майже на третину до 64 дол./МВт, що дозволило підприємствам у березні минулого року відновити виробництво.
Передбачаючи ще більш важкі часи для галузі в 2014 році, уряд погодився продовжити для феросплавників термін надання електроенергії за спеціальним тарифом. Крім того, дія меморандуму розширилася ще на два підприємства – Нікопольський завод феросплавів і Побузький феронікелевий комбінат.
Чи є пільги?
Ряд ЗМІ стверджують, що українським феросплавним підприємствам надано так звані пільги на електроенергію, однак автори публікацій, напевно, не вникають в суть технологічного процесу і положення феросплавної галузі в світі. У більшості країн для підтримки власного виробника уряду визначають для підприємств індивідуальні тарифи, якщо в цьому є необхідність.
«В цивілізованих країнах світу, як правило, надають спеціальні тарифи на електроенергію для об'єктивно енергоємних підприємств – для виробництва феросплавів і алюмінію. А у нас, як правило, не надають», відзначає віце-президент Центру дослідження корпоративних відносин (ЦІКО) В'ячеслав Бутко.
За його словами, наочним прикладом хибної державної політики високих цін на електроенергію може служити ситуація із Запорізьким алюмінієвим комбінатом, який практично знищили, оскільки не розуміли, що при виробництві алюмінію 60% його собівартості об'єктивно займають витрати на електроенергію. «Раніше там працювали 7000 чоловік, а тепер 600, з яких більшість – охорона, в плані виробництва продукції підприємство вже не працює», - сказав Бутко.
Голова правління Запорізького заводу феросплавів (ЗЗФ) Павло Кравченко повідомив, що надання урядом більш низької ціни на електроенергію дозволило зберегти економічно важливу для країни феросплавну галузь, а також забезпечити людей робочими місцями. Адже на заводах працює близько 15 тисяч осіб.
«Ми не отримали пільги, ми дали обґрунтування, що у нас ціна в 4 рази більше, ніж у виробників інших країн», сказав він.
Але навіть зараз, купуючи електроенергію за 64 дол./МВт, українські феросплавні підприємства сильно програють закордонним конкурентам.
Виступаючи на щорічній науково-технічній конференції феросплавників в Києві, директор «Хіміко-металургійного інституту ім. Абишева» (Казахстан) Манат Толымбеков підкреслив: «У Киргизстані на сьогодні державою дана гарантія ціни на електроенергію для феросплавних підприємств в 10 дол./МВт».
На ці слова відразу ж відреагував присутній на конференції віце-президент асоціації «Укрмет» Сергій Грищенко: «Нам про таку ціну можна тільки мріяти. А оскільки левова частка витрат у структурі собівартості припадає саме на електроенергію, тим самим наші феросплави в конкурентоспроможності, звичайно ж, втрачають».
Імпорт зріс
Як результат відбувається українські металургійні комбінати за останні кілька років значно збільшили імпорт феросплавів для виплавки сталі.
Згідно з даними Української асоціації виробників феросплавів (УкрФА), в докризовий період імпорт феросплавів не перевищував 15-20 тис. тонн у рік, що відповідало частку внутрішнього споживання 5-7%. Починаючи з 2009 року, імпорт почав стрімко рости, за підсумками минулого року частка імпортованих сплавів склала більше половини – 54%.
Металургійна галузь ще не прийшла «до тями» після кризи і змушена економити на більш дешевих імпортних феросплавів. І це при тому, що якість українських сплавів часто вище, ніж закордонних. А це негативно позначається на якості української металопродукції.
«Якщо б ціна на електроенергію, витрати на яку становлять основну частину в собівартості феросплавів, була ближче до економічно обґрунтованою, то українські феросплави без особливої праці вигравали б конкуренцію з імпортними. Тоді українські метпідприємства, купуючи вітчизняні феросплави, могли б виробляти метал більш високої якості», - пояснив Бутко.
«Ми б дуже хотіли, щоб основним споживачем українських феросплавів став не зовнішній ринок як сьогодні, а вітчизняна металургійна промисловість», підкреслив віце-президент асоціації «Укрмет».
При цьому витрата електроенергії у вітчизняних феросплавних підприємств на тонну продукції відповідає рівню кращих світових виробників. «Витрати на електроенергію при виробництві феросплавів формуються під впливом двох факторів: норма витрати електроенергії і вартість електроенергії. Якщо за першим з названих факторів вітчизняні феросплавні підприємства, особливо Нікопольський завод феросплавів, близькі до кращих світових виробників, то висока ціна електроенергії значною мірою нівелює цю перевагу», зазначив Бутко.
Грищенко нагадав, що український металургійний комплекс близько 80% своєї продукції відправляє на експорт. На його думку, в країні необхідно вирішити питання розвитку внутрішнього ринку металопродукції для оновлення застарілого транспорту, збільшення обсягів будівництва, нарощування вітчизняного машинобудування. А для цього необхідний сприятливий інвестиційний клімат.
Обмеження гальмує розвиток
Надання спеціальної ціни на електроенергію лише до кінця 2014 року не дає можливості феросплавним підприємствам залучати кошти для модернізації виробництва невідомо, чи буде продовжено меморандум, і яким буде тариф у майбутньому?
«Щоб розвиватися (феросплавним підприємствам УНІАН), ми повинні мати можливість виконувати програми модернізації виробництва. В рамках найближчого майбутнього підприємства повинні мати ціну хоча б 5 центів (50 дол./МВт УНІАН) строком на 5 років, і тільки тоді можна говорити про інвестиції», підкреслив виконавчий директор УкрФА Сергій Кудрявцев.
За його словами, у підприємств є плани і стратегії розвитку, однак при нинішній ціні на електроенергію на рівні 64 дол./МВт, а також невизначеності на майбутнє реалізація інвестиційних програм під питанням.
З його думкою згоден Бутко: «Коли горизонт планування по ціні на електроенергію максимум рік, а реалізація інвестиційних проектів займає п'ять, сім, а часом і десять років, то дуже складно говорити про залучення інвестицій та здійсненні проектів з модернізації, технічного переозброєння».
Він вважає, що феросплавники аргументовано пропонували передбачити в меморандумі ціну електроенергії на рівні 50 дол./МВт, що створює можливість впроваджувати програми розвитку феросплавних заводів, а при нинішній вартості підприємства працюють на межі рентабельності.
Це підтвердив і голова правління ЗЗФ. За його словами, з-за неясності з тарифом на електроенергію в наступному році підприємство не вийде на повну завантаження, вже зараз майже третину потужностей простоює.
«Ми працюємо практично на межі наших потенційних виробничих можливостей, які хоч якось дозволяють конкурувати. Якщо ми говоримо про розвиток і модернізації, саме про те, щоб виходити на конкурентоспроможний рівень на ринках, то ціну (на електроенергію УНІАН) потрібно встановити ту, яка близька до нашим конкурентам».
За словами Кравченка, акціонери готові інвестувати кошти в підприємство, але для цього їм необхідно знати, якою буде ціна електроенергії для заводу в найближчі кілька років. Наприклад, у Норвегії феросплавники знають, яким буде тариф протягом 10 років, а це сприятливо позначається на реалізації довгострокових проектів з модернізації та планування.
Зниження ціни на електроенергію до економічно обґрунтованою, а також фіксація тарифу на кілька років дозволить повністю завантажити потужності феросплавних заводів. В результаті, виграє і держава в особі держпідприємства «Енергоринок», на рахунку якого підуть додаткові кошти, а заводи зможуть підвищити конкурентоспроможність продукції та інвестувати кошти в модернізацію виробництва та впровадження нових технологій.
