За даними World Steel Association (WSA), в квітні 2013 року в 63 країнах світу, які подають свої дані в цю організацію, було виплавлено 132,1 млн т сталі, що на 1,8% менше, ніж у березні, але на 1,2% перевищує показники квітня 2012 року. Середньоденний обсяг виробництва сталі – 4,35 млн т – залишився на тому ж рівні, що і у попередньому місяці і лише незначно відстає від рекордного лютневого рівня.
Таким чином, незважаючи на ціновий спад глобальна металургійна промисловість не збавляє обертів. Більш того, показник завантаження потужностей в галузі дещо збільшився у квітні порівняно з березнем і вийшов на позначку 80,0%. Такий показник більше не відповідає спаду, а здоровому зростаючому ринку, чого в останні місяці аж ніяк не спостерігається.
За перші чотири місяці поточного року виплавка сталі досягла 521,3 млн т. Галузь випереджає торішній графік на 2,3%, хоча, якщо вивести за дужки Китай, картина виглядає зовсім по-іншому. В країнах «решти світу» виробництво сталі скоротилося на 3,7% порівняно з аналогічним періодом річної давності, а якщо не враховувати показники Індії, спад складе 4,5%.
Не виправданий ринковою ситуацією підйом китайської металургійної промисловості продовжує залишатися головною проблемою світового ринку і причиною різкого падіння цін у Східній Азії, яке справляє потужний вплив і на інші регіони. Причому, ця проблема поки що не вирішується. За даними китайської металургійної асоціації CISA, виробництво сталі в країні в першій декаді травня зросла порівняно з кінцем квітня і склала майже 2,2 млн т. у день. Зараз китайські сталеливарні компанії вийшли на безпрецедентний рівень випуску в розмірі близько 800 млн т на рік.
Китайська влада нещодавно оголосили про намір встановити мораторій на введення в дію нових потужностей, але і наявного обсягу більш ніж достатньо, щоб підірвати ринок. За перші чотири місяці поточного року виробництво сталі в країні збільшилося на 9,3% порівняно з аналогічними показниками річної давності, тоді як обсяг споживання в 2013 році, за найоптимістичнішими прогнозами, складе не більше 5%. В результаті китайські металурги форсують експорт і тим самим збивають ціни і собі, і своїм конкурентам. Втім, завдяки падінню цін на сировину, насамперед, залізну руду, більшість компаній в країні зберігають прийнятний рівень рентабельності і тому не бачать необхідності у виведенні з експлуатації надлишкових потужностей.
Розширення експорту завдяки падінню курсу національної валюти в останні місяці, а також деяке пожвавлення внутрішнього ринку допомогли подолати спад японським металургам. У січні-квітні виробництво сталі в країні зросла на 0,5% в порівнянні з першими чотирма місяцями минулого року. У той же час, в Кореї та на Тайвані, де валютні та макроекономічні чинники склалися менш сприятливо для металургів, обсяги виплавки впали.
Триває зростання в Індії, де металурги додали в січні-квітні 3,8% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Однак ці показники були досягнуті, швидше, всупереч – зниження темпів економічного зростання в країні, дефіциту сировини та електроенергії, бюрократичним препонам. В принципі, індійський уряд не відмовляється від своєї стратегічної мети – доведення обсягу виплавки сталі в країні до 200 млн т до 2020/2021 фінансового року (квітень/березень), але, очевидно, виконати це завдання без радикального поліпшення підприємницького клімату в країні буде важкувато.
У більшості країн світу металургійна промисловість продовжує скорочувати виробництво стали, хоча, судячи з усього, в недостатній мірі, так як на ринку до цих пір спостерігається надлишок пропозиції. Цікаво, що один з найбільших показників зі знаком «мінус» (спад на 7,3%) продемонстрували США, незважаючи на те, що американська економіка вважається найбільш благополучною в Західному світі. На думку аналітиків, це скорочення викликане реальним зменшенням попиту з боку ряду галузей, зокрема, нафтогазовидобувної, а також прагненням дистриб'юторів мінімізувати складські запаси сталевої продукції.
Європейські компанії в січні-квітні видали на 5,6% менше сталі, ніж рік тому. Таким чином, спад виявився менш серйозним, ніж у США незважаючи на поглиблення європейської економічної кризи. Втім, в Євросоюзі є і свої лідери: виплавка сталі у Великобританії в перші чотири місяці поточного року додала 41,4% у порівнянні з аналогічним періодом річної давності завдяки виходу на планову потужність меткомбінату Teesside, який тепер постачає сляби таїландській SSI, і повернення в стрій доменної печі на комбінаті Port Talbot групи Tata Steel Europe. Без урахування Британії виробництво сталі в ЄС-27 впав на 7,8%.
Помірне зниження зареєстровано в січні-квітні в Туреччині: спад на 4,6% порівняно з показниками річної давності. Турецька економіка, безумовно, потерпає від кризи в Євросоюзі, який є її найбільшим торговим партнером. Крім того, деякі міні-заводи із-за дефіциту і відносній дорожнечі металобрухту перейшли на використання покупних напівфабрикатів. Збільшення поставок заготовок в Туреччину стало, при цьому, одним з факторів, що сприяли відносної стабільності функціонування української металургії. Обсяг виробництва сталі в Україні за підсумками чотирьох місяців зменшився на 1,9% порівняно з минулим роком, тоді як в Росії – на 4,9%.
Судячи з усього, для того щоб ліквідувати надлишок пропозиції на світовому ринку сталі, необхідно більш серйозне падіння котирувань на прокат, ніж в даний час. Як показує досвід попередніх криз, тільки загроза значних збитків може змусити металургів приступити до зупинки доменних печей і прокатних станів. Поки що таку політику проводять, в основному, тільки групи, що володіють активами в країнах Східної Європи. У Болгарії, Румунії, Угорщини, Польщі, Словенії, Греції виплавка сталі в січні-квітні поточного року впала більш ніж на 15% порівняно з показниками аналогічного періоду річної давності.
 
Віктор Тарнавський,
Rusmet.ru