Європейська металургія перебуває в глибокій кризі, виходу з якого поки що не проглядається – такий невтішний висновок роблять все більше фахівців, які відстежують ситуацію в цій галузі. Зокрема, як нещодавно заявив Гісберт Рюль, генеральний директор німецької трейдерської компанії Klockner & Co, навіть в самому кращому випадку країнам Євросоюзу знадобиться не менше чотирьох-п'яти років, щоб відновити економічне зростання. В кінці травня Klockner оголосила, що скоротить 17% персоналу (або близько 2 тис. чоловік) і закриє частину своїх майданчиків у Європі, щоб зменшити витрати.
З песимістичним заявою виступив і президент регіональної металургійної асоціації Eurofer Вольфганг Едер, який очолює також австрійську сталеливарну компанію Voestalpine. За його словами, як мінімум, до кінця поточного року ситуація на європейському ринку стали залишиться несприятливою, а попит на прокат продовжить зниження. Як вважає Едер, в Євросоюзі слід закрити, щонайменше, 10 металургійних підприємств, щоб стабілізувати ринок.
Європейські металурги не приховують, що головною причиною кризи в галузі є політика урядів та Європейської комісії. Насамперед, прагнення скоротити обсяг державного боргу та бюджетного дефіциту призводить до різкого скорочення державних витрат, зокрема на централізовано фінансуються будівельні проекти і зарплати держслужбовцям.
Це сприяє зростанню безробіття і підриває основи регіонального малого бізнесу, в якому зайнято більшість трудящих в європейських країнах, особливо на півдні регіону, де процеси деіндустріалізації зайшли найдальше. В результаті виникає замкнуте коло: політика жорсткої економії розоряє все більше фірм, що орієнтуються на внутрішній ринок, від цього знижуються податкові надходження в бюджет. З-за цього уряд змушений ще сильніше затягувати паски і тим самим ще сильніше погіршує фінансове становище національних виробників.
Крім того, сильний негативний вплив на металургів надає енергетична політика Євросоюзу. За словами Вольфганга Едера, витрати на електроенергію у європейських промисловців в 3-4 рази вище, ніж у США, а вимоги щодо зниження викидів вуглекислого газу і додаткові збори на фінансування «зелених» тарифів на дорогу альтернативну енергію сонця і вітру стають для металургів додатковим фінансовим тягарем. До того ж, як вважає Едер, плани Європейської комісії за 85-90%-го зниження викидів вуглекислого газу до 2050 року у порівнянні з 1990-м, абсолютно нереальні і зажадають або створення якихось не існуючих на даний час технологій виплавки сталі, або демонтажу більшої частини регіональної металургійної промисловості.
Як відомо, Європейська комісія до червня пообіцяла підготувати програму допомоги для галузі. У цьому зв'язку Вольфганг Едер закликає Єврокомісію виділити кошти на фінансування «цивілізованого» закриття надлишкових потужностей у регіоні, а не надавати субсидії на підтримку нежиттєздатних підприємств. На думку ряду аналітиків, одним із варіантів рішення може стати і проведення в ЄС різко протекціоністської політики під виглядом турботи про довкілля.
Втім, поки що європейські виробники стали змушені констатувати чергове погіршення умов для бізнесу. У травні попит на сталеву продукцію в регіоні знову скоротився. Як відзначають аналітики, одним з факторів стало погіршення фінансового стану металургійних, дистриб'юторських і металообробних компаній. Банки все більш неохоче надають їм нові кредити і згортають діючі кредитні лінії. Ряд торгових фірм в останні місяці збанкрутували або ведуть переговори з банками про реструктуризацію своєї заборгованості. Багатомісячні затримки платежів перетворилися в норму. Компанія Duferco визнає, що змушена сама фінансувати покупців своєї продукції.
На європейському ринку довгомірного прокату в середині травня відбулося деяке поліпшення, викликане повернення на ринок алжирських компаній, за короткий час закупили великі обсяги арматури. Завдяки цьому металурги змогли дещо підвищити внутрішні ціни. Однак до кінця місяця алжирці знову покинули ринок, а експортні котирування на європейську арматуру опустилися до 445-460 євро за т FOB у порівнянні з 460-465 євро за т в першій половині травня.
Котирування на довгомірний прокат на внутрішньому ринку Євросоюзу теж швидко повернулися на колишній рівень: 440-450 євро за т EXW в країнах півдня Європи і до 475 євро за т EXW в Німеччині та Польщі. Як вважають учасники ринку, ціни можуть зберегтися приблизно на цьому рівні до вересня. Збільшення попиту з боку європейських будівельних компаній у найближчому майбутньому не очікується, але й обсяг пропозиції буде обмеженим, так як багато виробників в регіоні вирішили в цьому році зупинити свої міні-заводи на ремонт і профілактику на все літо.
На ринку плоского прокату ситуація виглядає ще менш втішною. Попит на цю продукцію постійно низький, а ось обсяг пропозиції надмірна. Металургійні компанії незважаючи на збитки не вирішуються зупиняти доменні печі, так як це може привести до значних соціальних потрясінь. Ціни на гарячекатані рулони варіюються від 430-445 євро за т EXW в Італії до 450-470 євро за т EXW в Німеччині та країнах Східної Європи. Проте при укладенні реальних угод споживачі можуть розраховувати на істотні знижки. Більшість аналітиків, при цьому, вважають, що в червні плоский прокат продовжить дешевшати.
 
Віктор Тарнавський,
Rusmet.ru