Цінова рівновага на українському ринку металобрухту нинішньої зими визначається двома протилежними факторами. З одного боку, традиційне для грудня-лютого зменшення брухтозаготівлі створює передумови для дефіциту пропозиції та зростання цін. З іншого – цей фактор нівелюється слабким попитом на основному експортному ринку, в Туреччині. Це дозволяє вітчизняним металургам утримувати котирування на стабільному рівні.
Турецький гамбіт
Затишшя в Туреччині настало в листопаді 2011 року. Корективи в робочі графіки внесло святкування на початку місяця мусульманського свята Курбан-Байрам. Крім того, через волатильність попиту на готовий прокат місцеві виробники зайняли вичікувальну позицію і звели закупівлі брухту до мінімуму. Котирування на купівлю брухту з України в той період складали 415 дол./тонн, з Російської Федерації – 420 дол./тонн.
Для порівняння: ще в середині червня 2011 компанія Colakoglu купувала український брухт марки bonus grade по 434 дол./тонн, Izmir Demir Celik – по 453 дол./тонн, Asil Celik по – 484 дол./тонн, Tosyali Holding – по 441 дол./тонн. При цьому по виду розфасовки близько 97% українського брухту в цілому експортувалося в кусковому вигляді і лише 3% – у пакетованому. Тим не менш в грудні турецькі металурги були змушені вийти на ринок для забезпечення роботи сталеплавильних агрегатів в січні-лютому. Це підняло цінові індикатори на брухт марки 3А з СНД до 435-450 дол./тонн. З української лому котирування йшли 435-440 дол./тонн CIF.
Але коли споживачі змогли законтрактувати необхідні обсяги, попит на імпортний лом у Туреччині знову знизився. Тому, незважаючи на номінальне зростання котирувань у січні до 450-460 дол./тонн CIF, учасники ринку відзначають, що в дійсності постачальники були змушені знизити вартість брухту за угодами. Враховуючи майбутні в лютому новорічні свята в Південно-Східній Азії, турецькі трейдери прогнозують перенаправлення на місцевий ринок частині обсягів брухту з США – що знову створює передумови для зниження контрактних цін.
У повній відповідності з динамікою в Туреччині розгорталися події і на внутрішньому ринку України. У листопаді через відсутність експорту брухту місцевим металургам вдалося зменшити ціни на брухт 3А в середньому на 150 грн./тонн. При цьому котирування становили 2450-2590 грн./тонн без ПДВ та доставки. До початку грудня вони знизилися до 2370-2510 грн./тонн. Потім маятник хитнувся у зворотному напрямку і індикатори повернулися на рівень 2450-2590 грн./тон під впливом експортних цін. Але подальшого зростання, всупереч очікуванням аналітиків і брухтозаготівельників, в січні так і не відбулося. За їх даними, постачання металобрухту на метпідприємства в січні істотно відставали від запланованих, але металурги використовували складські запаси. Тому січневі котирування так і залишилися в межах 2450-2590 грн./тонн.
Ломовое рівновага
В принципі, подібна тактика металургів не є несподіванкою для брухтовиків. Наприклад, до початку січня 2011 сталеві виробники також намагалися запастися брухтом про запас. За даними асоціації УАВтормет, в результаті його складські запаси досягли 200 тис. тонн. Однак зараз цінового рівноваги в набагато більшою мірою сприяло своєрідне перемир'я між електрометалургійний завод і традиційними підприємствами. Ні ті, ні інші не намагалися перетягнути ковдру на себе з допомогою більш високого пропозиції покупки. Між тим у червні 2011 якраз із-за конкуренції цих груп сталевих виробників внутрішні ціни на брухт піднялися з 2640 грн./тонн до 3080 грн./тонн.
Крім того, в лютому 2011 була змушена тимчасово зупинити виробництво курахівська Електросталь донецького підприємця Ігоря Андрєєва – у зв'язку із збільшеними обсягами спотових відвантажень брухту на комбінати повного циклу, що запропонували постачальникам більш цікаві умови. Перебити їх ціну підприємство не зуміло. З тієї ж причини до імпорту брухту із сусідньої РФ були змушені перейти ще два великих споживача: Донецький електрометалургійний завод російської групи "Мечел" і Дніпровський меткомбінат ім.Дзержинського корпорації Індустріальний союз Донбасу.
Таким чином, якщо електрометалургія і метзаводи традиційного циклу зможуть зберегти існуючий статус-кво на ринку, то і в лютому немає підстав очікувати підвищення котирувань. Їх зростання прогнозується в березні-квітні на тлі сезонного підвищення попиту на металопродукцію. На січень-лютий об'єднання Металургпром прогнозує виплавку 5,529 млн тонн сталі. Для цього потрібно постачання на заводи 990 тис. тонн брухту. Зруйнувати рівновагу на ринку може електросталеплавильний комплекс " Дніпросталь, побудований на базі Нижньодніпровського трубопрокатного заводу корпорації Інтерпайп. Як відомо, його запуск в промислову експлуатацію намічений на березень поточного року.
Поки ж у забезпеченості ломом сталевих виробників нічого не змінилося. Як і раніше, повністю закривають свої потреби маріупольські комбінати ім.Ілліча і Азовсталь, а також Запоріжсталь, що входять до групи Метінвест, і ДЕМЗ. Відносно непогано почуває себе комбінат ArcelorMittal Кривий Ріг, у якого забезпеченість близько 90%. Гірше всіх по лому на ДМКД та Алчевському меткомбінаті корпорації ІСД.
За даними Металургпрому, поставки брухту за підсумками 2011 року на метпідприємства України склали загалом 6,746 млн тонн, що на 7% більше, ніж за попередній період. Це обганяє динаміку сталевого виробництва, показало зростання на 6,2%. За рахунок цього питома витрата лому при виплавці сталі виявився дещо більше, ніж у 2010 році. Тоді показник був 308,4 кг/тонн, а в 2011 році він піднявся до 314,2 кг/тонн. При цьому утворення оборотного брухту в металургійному комплексі збереглося на рівні 4,26 млн тонн, що відповідає торішнім значенням. Зазначимо, що фактичні поставки металобрухту на метпідприємства за підсумками 2011 року виявилися нижчими, ніж прогнозні балансові дані, які передбачали 7,454 млн тонн і питома витрата 316,2 кг/тонн. Забезпеченість ломом в цілому по галузі за 2011 склала 94% від балансової потреби.
На поточний рік Металургпром розраховує на збільшення виплавки сталі до 36,5 млн тонн. Однак більшість аналітиків набагато стриманіші у своїх прогнозах. На їхню думку, показник буде дорівнює минулорічному – 34,58 млн тонн, або підвищиться до 34,7-35,4 млн тонн. У такому випадку при збереженні досягнутого питомої витрати брухту у сталеплавильному процесі потреба в ньому на 2012 рік можна оцінити 10,87 млн тонн. При незмінному оборотному брухтоутворенні потреба в привізному ломе складе 6,61 млн тонн. Генеральний директор ДП "Укрпромзовнішекспертиза" Володимир Власюк зазначає, що лом є єдиним із сировинних ресурсів ГМК, за яким у 2012 році очікується подорожчання – в середньому на 5%. Тоді як по залізній руді і коксівному вугіллю експерт прогнозує зниження на 13% та 10% відповідно.
Віце-президент асоціації підприємств чорної металургії " Укрмет Сергій Грищенко у коментарі Мінпрому зазначив, що прогнозує в 2012 році збільшення поставок брухту на підприємства в межах 3-5% до попереднього періоду. За його словами, це пов'язано з поступовим пожвавленням українського машинобудування, яке змінює внутрішній баланс лому. С. Грищенко зазначив, що за кордоном приблизно 80% брухту припадає на відходи машинобудування і лише 20% – на демонтоване обладнання і т. д. У нас співвідношення з точністю до навпаки, основу становить амортизаційний брухт. Але, враховуючи приріст металофонду і внутрішнього металоспоживання машинобудуванням, який зараз спостерігаємо, можна говорити про збільшення обсягів ділового брухту, тобто відходів виробництва машинобудівної продукції, – сказав С. Грищенко.
Разом з тим він звернув увагу на зниження кількості оборотного брухту на метпідприємствах за рахунок переходу до використання технології безперервного розливання сталі. Також віце-президент Укрмету припустив, що і в 2012 році ситуація на турецькому ринку буде впливати на ціну брухту в Україні. В даному випадку міркування логістики є визначальними, тому турецький ринок для експортерів брухту залишиться основним. Враховуючи, що в Туреччині працюють в основному потужності з переплавки, вони здатні в принципі переробити весь обсяг брухту, що надходить з України, – резюмував С. Грищенко.
Ігор Воронцов,
www.minprom.ua
